Ділова українська мова » Моральні передумови ділового спілкування

Основні поняття гуманістичної етики

admin — Thu, 12 Feb 2009 12:22:13 +0000

Щоб зрозуміти моральність спілкування, потрібно знати основні поняття етики, об` єднані в цілісну
систему з єдиним принципом її побудови. Конкретний зміст цих понять, їх логічна форма й місце
кожного з них у загальній системі змінювались в історії етичної думки залежно від розуміння природи моральності. Однак у всі часи в історії етики основними категоріями вважалися насамперед
добро та обов’язок, а також доброчинність, совість та ін.
Розглядаючи етику спілкування, крім зазначених понять треба враховувати й поняття етики соціального характеру, підвалини якої були закладені Е. Фроммом. Він детально описав етичні зміни, що відбуваються в соціальному характері людей на різних етапах роз¬витку капіталізму. Ці зміни яскраво проявляються в поведінці лю¬дей, насамперед у їхній моральності.
Людина народжується доброю, як стверджує більшість представ¬ників гуманістичної етики. Усе, що в неї є доброго, слугує збережен¬ню й розвитку життя, саморозвитку та використанню творчого по¬тенціалу, а зло призводить до її руйнації. Отже, якщо людина у спілку¬ванні відстоює свої позиції, впевнена в собі, виявляє наполегливість у досягненні мети, не принижуючи іншого, визнаючи його право на власну думку, то вона не чинить зла. Для неї добро — це йти шляхом, який вона обрала, але не жертвуючи собою, щоб догодити іншому. Сьогодні такі вміння, що називаються асертивними, форму¬ють у людей за допомогою різних підходів. У людини є лише один спосіб бути в єдності зі світом і водночас у злагоді із собою — реалізувати свої здібності. Це буде добром і для неї, і для суспіль¬ства, тобто для інших. У противному разі перед людиною постають моральні проблеми, а неможливість їх розв’язання часто призводить до неврозу. Щоб цих проблем не виникало, зокрема під час спілкування, слід дотримуватись основних принципів етики: «не роби іншому того, чого б ти не хотів, щоб він робив тобі»; «що ти робиш іншим, те робиш і собі». Іншими словами, якщо людина в діловому спілку¬ванні, маніпулюючи іншим, хоче досягти вигоди лише собі, особли¬во через хитрощі, махінації, нечесну гру, то порушується перший із зазначених принципів етики. Якщо ж під час розв’язання конфлік¬ту перемога досягається за рахунок поразки опонентів, можна прид¬бати ворогів. При цьому порушується другий із названих принципів етики.
Відбитком нашого «я» є совість. Вона уособлює суть власного морального досвіду. Це наш вплив на себе самого. Гуманістична совість протестує проти утиску; приниження себе, проти загрози стати інструментом у руках тих, хто прагне свідомо чи несвідомо занизити нашу самоцінність і обмежити самостійність. Поряд з гуманістичною співіснує і совість авторитарна. У них однаковий зміст етичних норм, але мотиви їх використання різні. Авторитарна совість вимагає від людини підкорятися авторитетам, які виробили, скажімо, певні етичні норми, догоджати їм. Якщо вона цього не чинить і проявляє самОСТІЙНІСТЬ, у неї пробуджуватиметься «нечиста» совість, вона відчу¬ватиме безсилля, дискомфорт, провину. Кожна людина, як стверджує Е. Фромм, має ці два різновиди совісті. Проблема в тому, яке співвідношення між ними.
Існує чимало етичних критеріїв цивілізованого спілкування, зокрема чесність, порядність, справедливість. У розвинених країнах, наприклад, без цих критеріїв у діловому спілкуванні між фірмами, банками і й окремими людьми сучасне підприємництво було б неможливим. Нафта та нафтопродукти, акції та інші цінні папери на мільйони доларів щодня продаються на основі усних переговорів без свідків. Так само на великі суми щороку продаються товари солідними торгови¬ми фірмами без попереднього оформлення контрактів. Така практика сучасного підприємництва є наслідком довготривалого процесу роз¬витку бізнесу, під час якого сформувалися найоптимальніші моральні принципи та правила, яких ці підприємці дотримуються.
Для досягнення ефективності в діловому спілкуванні необхідно І також керуватися такими етичними поняттями, як повага, співчуття, справедливість та ін.
Основою гуманістичних комунікативних установок є повага. Це таке ставлення до людини, коли враховується людська гідність. Повага доповнюється пошаною, тобто визнанням особистих чеснот індивіда та його приналежності до певної спільності. Якщо ми ставимося ша¬нобливо до іншої країни або до якоїсь фірми, то поважатимемо та¬кож їхніх представників і виявимо це у своєму ставленні до них, що сприятиме встановленню контакту, взаємодії. Спілкування буде відкри¬тим і націленим на продуктивний діалог, на співробітництво і злагоду, ґрунтуватиметься на врахуванні моральних норм і принципів справед¬ливості, рівноправності, доброзичливості, ввічливості та ін.
Повага до співрозмовників, опонентів по спілкуванню, толерантність тісно пов’язані із самоповагою. Як би не ставилися до нас інші люди під час спілкування, у ділових взаєминах, самоповага буде тим мораль¬ним механізмом, який допоможе нам не допустити приниження, глузування тощо. Людина з розвиненою самоповагою чинитиме опір цьому, виявить волю, відстоюючи свою гідність, честь. Християнська мораль вчить бути терплячим, але це не означає, що слід миритися зі злом, агресією, брутальністю, безчестям. Кожен із нас має робити все, що може, в межах норм моралі, щоб не допускати цього, щоб попереджати такі прояви у процесі спілкування з іншими людьми.
Людям, які чинять зло, ображають інших, можна часом поспівчу¬вати, бо вони не розуміють, що роблять, і як це може негативно вилинути на них. Поспівчувати, а можливо, і допомогти. Замість того, що б «схрещувати мечі», можна спробувати доброзичливо запропо¬нувати інший вихід із ситуації, що склалася.
Повага та увага до клієнтів є безперечно основою довготривалих відносин. Компанія, яка підходить до ділових відносин лише з по¬зицій власної користі, не може розраховувати на лояльність іншої сторони. А будь-яке зроблене клієнтові добро потім, як правило, по¬вертається назад. Коли виникають нові ринки збуту продукції, до них швидко линуть різні корпорації, компанії, фірми з інших країн. Багато компаній намагаються будь-що збути свою продукцію, навіть низької якості. Відчувається це зараз і в Україні. Але якщо такі компанії зорієнтовані тільки па отримання тимчасової користі, то зв’язки не будуть тривалими. Вони завжди відчуватимуть опір з боку тих, кого принижують. І, навпаки, компанії, які в таких умовах встановлюють ділові контакти, поважаючи слабких сьогодні парт¬нерів, допомагають їм, створюють основу для співробітництва в май¬бутньому.
Егоїзму, самолюбству протистоїть любов до себе. Вона не ототож¬нює егоїзм, не виключає любові до інших. Якщо людина піклується про себе, відповідальна, цінує і поважає себе, прагне до розвитку, самореалізації, врешті-решт, до свободи, то вона любить себе. Якщо людина себе любить, то вона спокійна, доброзичлива, впевнена в собі, совісна, а тому іншим людям добре з нею спілкуватися й співпрацювати.
Любов до людей є найкращим порадником для розв’язання більшості складних проблем, у тому числі проблем спілкування. Вона включає в себе і повагу, і співчуття, і готовність допомогти. Саме вона підкаже у складних ситуаціях, коли і як розпочати спілкуван¬ня, як вступити в контакт і як з нього вийти, які аргументи навести, яке рішення прийняти та ін. Коли любиш людей, з якими спілкуєшся, то докладеш зусиль, щоб їх зрозуміти, щоб не зачепити їхню честь, Гідність, не примусити їх зайве страждати, допоможеш їм зберегти та поповнити свою самоцінність. Апостол Павло у першому посланні до коріптян сказав: «Якби я говорив мовами людськими і ангельсь¬кими, але не мав любові, я був би немов мідь бреняча або кимвал Звучний. Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни і усе знання, 1 якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любові, я був би — ніщо. І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби Віддав моє тіло на спалення, але не мав любові, то я не мав би жадної користі. Любов — довготерпелива, любов — лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить» [10, с. 218-219],
Спілкування — це форма творчості, яка допомагає виявити та розкрити найкращі сторони особистості. Водночас це процес виховання і самовиховання, коли люди впливають одне па одного. Тому [Таким необхідним для досягнення успішної взаємодії у спілкуванні є знання ролі моральних цінностей, розумне використання моральних принципів і норм.

Моральні норми та принципи, їх значення для досягнення високого рівня культури спілкування

admin — Thu, 12 Feb 2009 12:21:12 +0000

Моральні цінності в усіх сферах життя людини регламенту¬ються моральними нормами й принципами. Моральні норми і принципи — це певні вимоги та заборони, що регулюють діяль¬ність, поведінку людей, їхню взаємодію та спілкування. Ці норми та принципи, встановлені людьми в суспільстві па певному етапі його розвитку, є певним взірцем поведінки та обов’язкові для виконання.
Принципи моралі мають загальне соціальне значення і поширюються на всіх людей, уособлюючи те загальне, основне та первинне, що уможливлює ці вимоги та становить ціннісний базис суспільства, взаємовідносин людей. Моральні принципи підтримують і санкціонують в узагальненій формі суспільні підвалини життя, соціальний устрій, спілкування. Вони претендують на абсолютність, не допускають винятків. Будучи узагальненими, моральні принци¬пи відбивають соціально-історичні умови буття людини, її сутнісні потреби.
Поряд з іншими сферами життєдіяльності людини моральні прин¬ципи та норми регулюють процес спілкування людей, бо саме під час спілкування люди погоджують власні та суспільні інтереси. Більше того, спілкування людей має відбуватися за цими моральними прин¬ципами та нормами. Проте для індивідуального життя та поведінки людини вони є лише передумовою формування гуманістичних уста¬новок спілкування. Гуманізація спілкування — це насампе¬ред розвиток і зростання потреби людини в такому спілкуванні. Воно передбачає здатність людини відчувати та співчувати, переживати і співпереживати, вміння розрізняти добро та зло, справедливість і не¬справедливість, вияв таких її якостей, як милосердя, порядність, доб¬родійність і совість, а також морально-естетичні потреби, оцінки, смаки, ідеали, мотиви, вчинки. Тому не менше значення у процесі спілкуван¬ня людей відіграють також моральні знання, здатність до раціональ¬ного осмислення моральних ситуацій та дій.
Відомо, що зовні доброчинні вчинки можуть спиратися на моти¬ви, які явно суперечать принципам і нормам моралі: користолюбство, нажива, властолюбство та ін. І, навпаки, вчинок, який зашкодив іншим, може мати в основі доброчинні наміри. Наприклад, людина, яка лише прагне до влади, у спілкуванні з іншими демонструє свою «демокра¬тичність», гуманність. Досягши жаданої влади, вона швидко забуває про свої обіцянки і часто не виявляє доброти, чесності, відповідаль¬ності тощо. Таку поведінку в етиці називають легальною, а тип по¬ведінки — легалізмом.
Відомий китайський філософ Конфуцій показав, що різні люди у своїй поведінці та спілкуванні дотримуються різних моральних норм і правил. На його думку, розумна людина: «коли дивиться, то думає, чи добре вона роздивилася, а слухає — думає, чи вірно вона почула; думає, чи ласкавий у неї вираз обличчя, чи шанобливі її манери, чи щире мовлення, чи пристойне ставлення до справи; при сумнівах думає про те, щоб порадитися; коли ж у гніві, то думає про наслідки; і перед тим як щось придбати, думає про справед¬ливість». Нерозумна людина робить три помилки: говорить, коли не час говорити (це нерозважливість), не говорить, коли настає час говорити (це потайливість), і говорить, не помічаючи міміки
(це сліпота) [2].
Нині у складних умовах ринкових відносин людям доводиться ро¬бити вибір щодо орієнтації на справедливе ставлення до інших і вра¬хування їхніх інтересів чи на егоїзм; на активність чи пасивність; на агресію чи альтруїзм; на любов до людей чи байдужість до них і т. ін. Цей вибір проявляється в поведінці людини та в її спілкуванні з іншими. Під час такого вибору людина звертається або до прийнятих суспільством, або до особистих моральних норм і принципів.
В умовах жорсткої конкуренції та зниження життєвого рівня людей зростає значення таких рис характеру людини, як стійкість, Щільність, вірність, милосердя та ін. Ідеться про мораль співвідне¬сення, дилема якої ґрунтується на тому, що не варто слухати ані друзів, ані ворогів, коли совість підказує «вчини так». Під час спілку¬вання — це вміння говорити так, щоб не принижувати гідності людей, вступати з ними в переговори, йти на компроміси, витрачаючи мит¬тєву власну вигоду, але зберігаючи доброзичливі стосунки. Кожен, хто знайомий з історією створення та розвитку відомої американсь¬кої компанії «ІВМ», погодиться з тим, що своїм успіхом вона знач¬ною мірою зобов’язана морально-етичним ідеям її засновника Томаса Дж. Уотсона-старшого (1914 р.), аніж технічним нововведенням або фінансовим ресурсам. Він як честолюбивий підприємець, безумовно, хотів бачити свою компанію такою, що досягла успіху. Але маючи власні моральні цінності, він не хотів це робити в будь-який спосіб. На шляху до успіху Т. Уотсон хотів об’єднати людей єдиною ме¬тою. Тому він розробив кодекс поведінки працівників компанії, прин¬ципи якого дуже прості: 1) кожна людина заслуговує на повагу; 2) кожний клієнт фірми має право на особливу увагу та найкраще обслуговування; 3) усе, що робиться у фірмі, має постійно вдоско¬налюватися. Цих принципів дотримуються й зараз всі працівники фірми — від адміністраторів найвищого рангу до підсобників. За¬значені принципи становлять стрижень усієї діяльності компанії, до якої всі ставляться з повагою і довірою, що безпосередньо впливає на кожний крок і всю політику «ІВМ». Мабуть, тому за 34 роки нікого не звільнили через скорочення програм, штатів, асортименту продукції чи бюджету. Але незалежно від посади розлучалися з тією людиною, яка порушувала моральні норми компанії або припус¬калася помилок у роботі і не бажала співпрацювати з іншими [9, .
За правилами ділового спілкування, прийнятими в «ІВМ», усі її працівники у своїх діях мають керуватися високими нормами діло¬вого спілкування. «Кожний, з ким ви маєте справу, повинен розраховувати на справедливе і неупереджене ставлення до себе з вашого боку. Чесність є невід’ємною частиною моральної поведінки, а довіра необхідна для встановлення добрих та міцних стосунків».

Моральні цінності як основа гуманістичного спілкування

admin — Thu, 12 Feb 2009 12:20:20 +0000

Однією з форм прояву моральних відносин у суспільстві є моральні цінності. Цінність — це поняття, що використовується у філософії та СОЦІОЛОГІЇ ДЛЯ позначення об’єктів, явищ та їх властивостей, а також абстрактних ідей, які втілюють у собі узагальнені ідеали і постають завдяки цьому як еталон належного. У сучасній філософії та етиці — це не лише суб’єктивна значущість певних явищ реальності, пов’язала із задоволенням потреб суб єкта, у духовному відношенні цінності відроджу¬ють його самого з усіма його потребами [3]. Обираючи певні мо¬ральні цінності, тим самим людина підтверджує свідоме ставлення до норм і принципів моралі, дієвість своїх мотивів, цілісність моральної свідомості загалом.
Моральні цінності добра, обов’язку, відповідальності, справедли¬вості, честі й гідності людини, совісті тощо помітно впливають на спільну діяльність людей, на характер і ефективність спілкування. Якщо співрозмовники, наприклад, під час розв’язання конфлікту демонструють свою відповідальність за стан справи, вміння бути спра¬ведливими щодо опонента, бажають не лише собі, а й співрозмовни¬ку добра, то є багато шансів, що вони досягнуть злагоди, а спілкування відбуватиметься на високому моральному рівні.
Як зазначалося, па сучасному етапі розвитку нашого суспільства, коли рівень духовності у країні загалом надає, моральні цінності не¬рідко знецінюються. Тому наше суспільство має якомога більше ува¬ги приділяти саме моральним цінностям, орієнтуватися на них в усіх сферах життя — економічній, політичній, соціальній, законодавчій та ІН. Загроза дегуманізації виникає там, де людина звикає ототожнюва¬ти себе зі своєю функцією, своєю соціальною роллю. Образ такої самовідчуженої людини-функціонера, людини-рольовика став так би мовити «кошмаром» технічної цивілізації останніх століть.
Систему моральних цінностей, яку доцільно впроваджувати в суспільстві ринкових відносин, детально описав відомий американсь¬кий психолог і філософ Е. Фромм. Змальовуючи ринковий соціаль¬ний характер у праці «Психоаналіз і етика», він зазначає, що у діло¬вому спілкуванні проявляється ставлення до себе та інших як до товару, який можна якнайвигідиіше продати й купити. Отже, на жаль, цінність людини полягає в тому, що вона є товаром [13].
Події, що відбуваються в окремій країні й у всьому світі, змушу¬ють людей переглянути систему цінностей як суспільства, так і окре¬мої особистості. Керівники організацій, які успіх економічної діяль¬ності пов’язують безпосередньо з людьми, уважно слідкують за цими процесами і своєчасно реагують на них. Вони враховують будь-які зміни у ставленні людей до звичаїв, традицій, релігії, праці, освіти тощо. Якщо ці зміни орієнтацій на певні цінності своєчасно не по¬мітити, виникнуть додаткові труднощі. Саме зміна цінностей була од¬нією з причин зниження темпів зростання промислового виробництва у США в 1965 р. Підприємці, які не усвідомили характер подій, що відбулися, почали скорочувати кадри і втрачати клієнтів. Тим з них, хто продовжував поважати особистість, задовольняти потреби клієнтів та орієнтуватися на високу професійну майстерність працівників, падіння виробництва майже не загрожувало.
Звичайно, люди мають добре заробляти, аби жити в добрих умо¬вах. Однак якщо весь час людина присвячує себе тільки роботі, ігно¬руючи власні інтереси та інтереси сім’ї, вона врешті-решт рано втра¬чає здоров’я, не здатна народжувати нові ідеї, перестає бути цікавою у спілкуванні. Щоб цього не сталося, зазначає Е. Фромм, людина по¬винна орієнтуватися не на принцип «мати», а на принцип «бути». Це означає, що людина може й хоче жити повним життям. Вона хоче здобувати знання та віддавати їх, обирати заняття до впо¬доби, поєднувати продуктивну виробничу діяльність із власними інте¬ресами в інших сферах. Розумні керівники поділяють такі орієнтації своїх підлеглих, не заважають їхнім прагненням до самореалізації, і не тільки при виконанні ними своїх професійних обов’язків. Як свідчить досвід кращих корпорацій світу, від цього виграють всі: кожна окре¬ма людина і організація загалом.

Мораль i моральність у суспiльствi

admin — Thu, 12 Feb 2009 12:19:39 +0000

Розглядаючи діяльність людини, її спілкування з іншими крізь призму етичних норм і цінностей, можна зрозуміти природу етики ділового спілкування. До процесу спільної діяльності, до ділового спілкування долучається багато людей. Кожна людина є особистістю з позитивними та негативними рисами. До того ж кожна сфера життя та діяльності людини має певну специфіку. Тому постає питання про визначення моральних передумов, що впливають на ділові стосунки між людьми. У процесі спільної діяльності та ділового спілкування формується етика ділового спілкування як сукупність цінностей та норм, що орієнтують і регулюють дії людей.
Мораль — це форма громадської свідомості та вид громадських відносин, спрямованих на утвердження самоцінності особистості, рівноправності всіх людей у їхньому прагненні до щасливого та гідного життя. У моралі оцінюються не лише практичні дії людей, а й їхні мотиви, прагнення та наміри. Моральні вимоги до людини відпо¬відають загальним нормам і принципам поведінки.
Мораль належить до основних сфер нормативної регуляції дій людини, таких як право, звичаї, традиції та ін., переплітається з ними і водночас істотно відрізняється від них. Вимоги моральності фор¬муються у практиці масової поведінки, у процесі взаємного спілку¬вання людей, відбивають життєво-практичний та історичний досвід.
Мораль і моральність не існують поза суспільством, без взаємодії людей. Вони значною мірою залежать від особливостей розвитку суспільства, насамперед від соціально-економічного ладу, що панує в ньому.
Ще в давньоруському літописанні «Повість временних літ», скла¬деному монахом Києво-Печерського монастиря Нестором, подано своєрідний образ «колективної моралі» або, точніше, колективної моральної відповідальності. Логіка цієї відповідальності така, що всі люди, які живуть і страждають разом, мають змогу жити праведно. З часів християнізації Русі церква почала розмежовувати такі по¬няття, як «злочин» і «гріх». Якщо гріх — це моральна несправед¬ливість або порушення божого закону, то злочин — це порушення закону загальнолюдського. Своєрідним моральним кодек¬сом є «Повчання» князя Володимира Мономаха. До етичних норм належать його вимоги: «Не лінуйтеся», «Стережіться брехні і пияц¬тва, і блуду», «До старшого ставитися треба як до батька, а до моло¬дих як до братів» та ін.
Тривалий час у Європі, зокрема в епоху Відродження, етичним нормам і правилам належала першість під час розв’язання економічних проблем порівняно, скажімо, з прагненням до вигоди, до наживи. Етич¬ний підхід, зокрема, прослідковується у працях французьких моралістів ХVІ-ХVШ ст. М. Монтеня, Ф. Ларошфуко, Б. Паскаля та ін. Поки в Європі було суспільство «механічної солідарності», що ґрунтувалося на колективних уявленнях та міфологічній свідомості (за тверд¬женням відомого соціолога Е. Дюркгейма), суспільне життя в ньому було нічим іншим, як моральною сферою.
За часів раннього капіталізму виникла суперечність між ставлен¬ням до діла та етичними нормами. Встановлюється така особливість мислення, коли характерним є систематичне прагнення отримати за¬конний прибуток у межах своєї професії. У суспільстві формується органічна солідарність людей, що ґрунтується на взаємодоповненості ролей і професій, а також ідея професійної відданості, певного аскетизму в поведінці та спілкуванні людей. Взаємини між людьми і при вирішенні економічних питань певною мірою регулю¬валися вищими цінностями, зокрема релігійними (це особливо характерно для протестантської етики). З розвитком ринкових відно¬син людина дедалі більше стає самотньою, віддаляється від суспільства, від собі подібних, від тих, хто знаходиться поруч. Людина стає [прагматичною, а суспільство під впливом грошей стає дедалі раціональнішим. Гроші починають бути засобом будь-якого обміну, зокре¬ма в економіці, мистецтві, науці, практиці. їх вплив поширюється, зви¬чайно, на ділові стосунки між людьми та на спілкування. У такому суспільстві зростають корумпованість, жорстокість, егоїзм, індивідуалізм та ін.
Отже, суспільство, яке стоїть на шляху «гроші заради грошей», [ «виробництво заради виробництва», «дія заради дії», приречене до морального занепаду. Щоб цьому запобігти, суспільство має повернутися до обов’язкової первинності етичних норм над прагненням досягти економічних результатів будь-якою ціною. Йдеться про моральну відповідальність кожного за себе та за інших, за життя за¬галом. І тут люди мають усвідомити, що індивідуальної відпові¬дальності для розв’язання цієї проблеми явно замало. Потрібні спілкування, діалог індивідів, дискусія, хоча лише прагнення до цього не досить. Дискусія про майбутні цінності, їх ієрархію, реальні зміни в суспільстві буде тим досконалішою, чим незалежнішими будуть індивіди, які беруть у ній участь, чим більше вони прагнутимуть використати раціональні аргументи, не надаючи жодному з них аб¬солютного чи остаточного змісту, чим більше спілкування між людь¬ми буде спрямоване на досягнення вільного консенсусу між ними.