Серед особливостей спілкування традиційно виокремлюють не лише певні способи впливу на людей, а й стилі як інтегровані характеристики. Під стилем розуміють, звичайно, систему прийомів діяльності, поведінки людей. Найхарактерніше стиль про¬являється в діловому та професійному спілкуванні, у взаємовідно¬синах між керівником і підлеглими, у так званому лідерстві.
Розрізняють три стилі лідерства — авторитарний, демократичний та ліберальний, які характеризують не лише спілкування, а й манеру поведінки лідера щодо інших, тип його влади, ставлення до роботи та інших. Відповідно до зазначених стилів лідерства можна описати й стилі спілкування.
Так, при авторитарному стилі лідер віддає накази, дає вка¬зівки, інструкції. Він не любить, коли інші проявляють ініціативу, не хоче, щоб з ним дискутували, обговорювали прийняті ним рішення.
Демократичний стиль, навпаки, передбачає, що активність учас¬ників спілкування та їхня ініціатива підтримуються, завдання та спо¬соби їх виконання обговорюються. Якщо для першого стилю спілку¬вання характерним є виокремлення свого «Я», то для другого типо¬вим займенником є «Ми».
При ліберальному стилі спілкування проблеми обговорюють¬ся формально, керівник може й не бути лідером. Він піддається різним впливам, не виявляє ініціативи у спільній діяльності.
Спрямованість у стилі ділового спілкування може бути різною — на іншого або на себе [14]. Якщо людина потребує іншого, бо закло¬потана собою, то кажуть, що в неї піддатливий стиль. Якщо співроз¬мовник прагне досягти успіху у спілкуванні та діяльності, контро¬люючи інших, його стиль називають агресивним. Якщо людина зберігає емоційну дистанцію, незалежність у спілкуванні, її стиль вва¬жають відчуженим. Крім того, розрізняють такі стилі: альтруїстич¬ний (допомога іншим), маніпулятивний (досягнення власної мети) та місіонерський (обережний вплив).
Особливості взаємин і характер взаємодії у процесі навчання та виховання певною мірою визначили стилі педагогічного спілку¬вання: спільної творчої діяльності; дружньої при¬хильності; спілкування — дистанція; спілкування — залякування; спілкування — загравання.
Вивчення стилів спілкування, як і стилів діяльності загалом, за останні 11-15 років стало важливим напрямком пошуку шляхів оптимізації діяльності людей та їхніх взаємин. Один із таких шляхів — цілісне вивчення процесуальних характеристик спілку¬вання, його культури.