3 розширенням мережі наукових центрів в Україні збільшилась кількість науковців і підвищилась їхня кваліфікація, розширився фронт досліджень у галузі спілкування. За останні десятиріччя було зроблено помітний крок уперед у його науковому осмисленні, а також проведено дослідження, які допомогли вченим поглибити наукове розуміння феномена спілкування загалом і різних його аспектів зокрема.
Спілкування розглядається як система, а отже, його вивчення має системний характер. Можна виокремити два напрямки його вивчення:
• теоретичні дослідження спілкування;
• практичне навчання формам і методам підвищення рівня куль¬тури спілкування.
Учені не залишають поза увагою вивчення етичних і психологіч¬них компонентів спілкування, їх впливу на розвиток психіки й фор¬мування особистості, труднощів, що заважають людям розуміти одне одного, діяти спільно і т. ін. Досліджується вплив прийнятих у суспільстві моральних норм і правил на спілкування та поведінку людей. Вивчаються засоби спілкування, способи впливу людей як пiд час спільної діяльності, так і в міжособистісних взаєминах, особливості монологічного й діалогічного спілкування.
Українські вчені-етики також вивчають спілкування та його етичні норми. Вони зазначають, що різноманітний світ людських відносин є сферою безпосередньої реалізації моральності, насамперед у тому [аспекті, в якому він розкривається як спілкування, тобто як між-суб’єктна взаємодія між людьми. Спілкування через це є справж¬ньою цариною людської моральності [8].
У середині 70-х років з’являються перші праці з проблеми діло¬вого спілкування в Україні. Цей феномен виокремлюється й формалізується як наукова категорія, описуються типи та стилі спілкування, особливості оптимального спілкування. У науковій літературі зазначається, що спілкування сприяє створенню умов для розвитку мотивації тих, хто займається професійною діяльністю, надає їй творчого характеру, розвиває особистості суб’єктів спілкування, попереджує виникнення психологічних бар’єрів [9], Певний внесок [у вивчення проблеми ділового спілкування зробили спеціалісти з менеджменту. Процес комунікації вони описують як засіб підви¬щення ефективності управління, виділяють бар’єри в діловому та міжособистісному спілкуванні й пропонують способи і засоби їх подолання.
Термін «культура спілкування» вперше з’явився в наукових пра¬цях у 80-ті роки. Загальноприйнятого визначення цього поняття немає ще й досі. Схарактеризовано, лише окремі види культури спілкування, описано культуру професійного, зокрема педагогічного, спілкування, виокремлено компоненти цього феномена. Автори свого часу зро¬били спробу визначити поняття «культура спілкування» й описати його як феномен [21].
Розвиток гуманістичної психології та гуманістичної етики на Заході сприяв гуманістичному осмисленню спілкування. У нашій країні на той час підходи до спілкування, як зазначалося, були класово зорієнтовані, стереотипізовані, мали формальний і конформний характер. Проте останнім часом ідеї гуманістичної етики та гуманістичної психології почали поширюватись і в Україні