Бар’єри на шляху до взаєморозуміння виникають залежно від характеру комунікації та індивідуальних особливостей людей, які спілкуються. Бар’єрами можуть бути також особливості різних соціальних груп, до яких належать співбесідники, а також їхні соціокультурні відмінності. Аналізуючи факт непорозуміння, варто подумати, які з них треба обійти і які внести корективи у подальше спілкування. Ще важливіше вміти прогнозувати, передбачати виникнення можливих бар’єрів, будувати тактику їх запобігання.
Як зазначалося, іноді те, що говорить один, не зовсім розуміє інший, адже слова (символи) мають не однакове значення для різних лю¬дей. Семантичні варіації нерідко спричинюють неправильне розумін¬ня людиною думок іншого. Наприклад, керівник фірми каже підлег¬лому, щоб він йому зателефонував з об’єкта, коли в того виникнуть труднощі. Але підлеглий не знає, що керівник мав на увазі, говорячи про труднощі. Він не хотів виглядати в очах керівника некомпетент¬ним, а тому й не зателефонував йому.
Якщо людині не дати чіткої й повної інформації, то її дії будуть навряд чи такими, як ми хочемо. Крім того, люди, передаючи інфор¬мацію, можуть не лише її втрачати і спотворювати, а й підмінювати іншою інформацією. Лише якщо двоє людей, які спілкуються, вклада¬ють у слова одне й те саме значення, вони зможуть порозумітися. Тому бажано з’ясувати «що є що».
Інколи під час спілкування майже немає надії, що тебе розумі¬ють. Це трапляється тоді, коли у людей відсутній зворотний зв’я¬зок. Наприклад, менеджер ознайомлює нового працівника з його функціональними обов’язками. Через деякий час з’ясовується, що той зрозумів їх інакше. На жаль, це сталося через те, що під час спілкування працівник посоромився з’ясувати те, що йому було не¬зрозуміло, а менеджер не спромігся дізнатися, чи адекватно було сприйнято його інформацію. Мабуть, менеджер не зміг чітко та ясно викласти свої думки, а тому їх не зрозумів працівник. Крім того, можливо, що повий працівник не досить уважно слухав менеджера. Між ними не було зворотного зв’язку.
Одні люди прагнуть зрозуміти вчинки, висловлювання, емоції партнера по спілкуванню, інші — ні. Трапляється й таке, що людина одних партнерів розуміє, а інших — ні (за принципом: кого хочу — того і розумію). Це відбувається тому, що деякі люди видаються не вартими її уваги, тому тут до мотиваційного бар’єра додається та¬кож моральний. Таку ситуацію інколи можна спостерігати в магазинах, де між покупцями і продавцями виникають антипатія, недовіра. Відчувається, що вони не розуміють одне одного. Зви¬чайно, можна навчити продавця поводитися належним чином куль¬турно. Але чи можна навчити одну людину любити іншу, зокрема Щоб продавець любив покупця? Ідеться про моральні цінності, що характеризують людину загалом і залежать від її сутності. Про лю¬бов і повагу до людини свідчать не слова «Чим я можу допомогти Вам?», а уважне, терпляче, щире ставлення. Адже покупець у першо¬му випадку зрозуміє, що на нього тиснуть, відтак у нього зростає внутрішній опір, а в другому випадку він, навіть якщо і не планував робити покупку, зробить її.
Буває так, що бар’єром на шляху до взаєморозуміння є хвилю¬вання, пов’язане з бажанням людини, щоб її зрозуміли. Тут почина¬ють діяти емоції. Деякі з них мають негативний відтінок, тому не¬рідко впливають на логіку викладу, мовлення, заважають слухати уважно іншого і зрозуміти його. Позитивні емоції також не завж-ди допомагають адекватному взаєморозумінню (наприклад, закоха¬ним, які під впливом переживань вживають не ті слова, які б їм хотілося). Хоча загалом позитивні емоції стимулюють бажання зро¬зуміти іншого, поспівчувати йому та допомогти.
Іноді виникають інтелектуальні бар’єри (у кожної людини вони різні) внаслідок особливостей людини у сприйманні, мисленні, пам’яті.
Звичайно люди реагують не на те, що відбувається, а на те, що вони сприйняли. Тому особливості сприймання інформації можуть стати бар’єрами на шляху до взаєморозуміння. Відомо, що люди сприймають інформацію вибірково залежно від своїх потреб, інте¬ресів, емоційного стану і характеру ситуації. Життєвий досвід у кожного є унікальним, неповторним. Тому навіть якщо людина має велике бажання бути зрозумілою й добирає найточніші слова, немає гарантії, що співрозмовник зрозуміє — хай він у цьому й зацікавлений — усю інформацію точно й повністю. Це буває навіть тоді, коли люди перебувають у близькому контакті. А та людина, яку не розуміють, починає поступово віддалятися від партнера, при цьому втрачається близькість у стосунках.
Процес розуміння залежить також від моральних і психологіч¬них установок особистості до певних ідей або до того, хто їх пере¬дає. Якщо ці установки позитивні, то процес сприймання відбуваєть¬ся успішно, у противному разі з’являються знову ж таки бар’єри. Подолати їх можна, лише поступово змінюючи установки. Наприк¬лад, нині в Україні багато людей скептично і з недовірою ставляться до бізнесменів, підприємців. Ці негативні установки погано вплива¬ють і на результативність сприймання інформації, яка надходить від останніх. Щоб змінити ставлення до бізнесу, забезпечити взаєморо¬зуміння бізнесменів і широкого загалу, треба змінити установки і у бізнесменів (вони мають виходити з того, що роблять корисну справу не тільки для себе, а й для інших, для держави взагалі), і у населен¬ня (яке мусить зрозуміти, що без нових підходів до економіки на¬вряд чи можна зрушити з місця).
Без двостороннього осмислення інформації та ситуації неможли¬во її зрозуміти. Тут, як і при сприйманні мови, важливо, щоб інте¬лектуальні рівні, види мислення партнерів не надто різнилися. Якщо ж з одного боку знаходяться співрозмовники-теоретики, а з іншо¬го — практики, то вони не завжди порозуміються. Або, скажімо, один із партнерів має високий рівень мислення, а інший — низький. їм також рідко вдається знайти такі слова й докази, які були б пере¬конливими для обох.
Підвести людей, які прагнуть до взаєморозуміння, може й пам’ять. Ніхто з нас не може бути впевнений у тому, що він завжди збері¬гає в пам’яті й може відтворити всю інформацію, що надійшла до нього. Люди це знають, проте в конкретних ситуаціях їм здається, що пам’ять підводить не їх, а партнерів («я точно пам’ятаю, що я…»). Тому слід, зокрема, в ділових стосунках записувати найважливішу інформацію, а то й підписувати документи, де відмічати основні положення та рішення, висловлені думки.
Складну проблему становить взаєморозуміння людей, які нале¬жать до різних великих і малих соціальних груп. Кожний із пас водночас є членом різних груп: за віком, статтю, професією, націо¬нальністю і т. ін. Звичайно, в особливостях різних груп розібратися важко, ще складніше всі їх урахувати. Проте кожен знає, що різну психологію мають, наприклад, старше та молодше покоління, жінки й чоловіки. Так, старше покоління, звичайно, критично ставиться до інно¬вацій. Молодь емоційно більшою мірою готова до змін, тому завжди прагне нового.
По-різному поводяться, спілкуючись, чоловіки й жінки. Чолові¬ки більше уваги приділяють змісту спілкування, а жінки — безпо¬середньо процесу. Чоловіки, як правило, слухають уважно 10-15 се¬кунд, а потім починають розмірковувати над тим, що самі хочуть сказати, тобто вони нерідко не вислуховують співбесідника до кінця, не прагнуть з’ясувати, чи правильно його зрозуміли. Жінки, на відміну від чоловіків, бачать в особі співбесідника особистість і розуміють ЇЇ почуття. Чоловіки активніше відстоюють свою позицію, а жінки легше піддаються переконанню і спокійніше сприймають чужу дум¬ку. Успіх значною мірою залежить від рівня культури спілкування співбесідників, від знання ними психології особистості, вміння вра¬ховувати їх при доборі засобів спілкування. Цей висновок стосується також спілкування між людьми різних національностей. Орієнтація на загальнолюдські моральні цінності, самобутність, унікальність кож¬ного народу сприяє встановленню взаєморозуміння, громадянської зла¬годи і християнської любові. Ще в XVI ст. видатний французький філософ-мораліст М. Монтень писав, що різні звичаї народів не¬скінченні у своїх проявах, і скрізь вони мають обґрунтування. Неврахування таких звичаїв нерідко сприймається як відхилення від розуму.
Ми не маємо права змінювати звичаї інших народів. їх потрібно пізнавати і враховувати з метою досягнення взаєморозуміння. Під час бесіди американців чи англійців один говорить, а другий слухає, адже переривати не ввічливо. Японець слухає більш активно, пода¬ючи сигнали про те, що він розуміє співбесідника, якщо може, то навіть закінчує за нього фрази. Його «хай» («так») означає: «Я вас розумію». Інколи ті, хто не знає цієї особливості японців, сприйма¬ють «хай» за згоду і думають, що досягли успіху у вирішенні діло¬вих питань, а потім, на жаль, глибоко розчаровуються. Загальнолюдська культура допоможе подолати бар’єри взаєморозуміння, пов’язані із соціокультурними відмінностями.
Бар’єрів на шляху до злагоди, взаєморозуміння між людьми ба¬гато, їх треба вчасно розпізнавати, попереджати і долати. Це те не¬гативне, що знижує ефективність спілкування та взаємодії між людьми. Водночас наука й практика пропонують певні способи і засоби, які сприятимуть успіху у взаємопорозумінні та взаємодії.