Як відомо, існують загальноприйняті норми представлення під час знайомства: чоловіка представляють жінці, молодших за віком — старшим, гостей — хазяїну. Водночас на ділові знайомства ці норми не поширюються; вони відходять на другий план, а на перший виходять службове по¬ложення (нижчих за положенням представляють першими) та посадовий статус.
Загальним для всіх є правило обов’язково дивитись в очі при знайомстві та посміхатись. Адже залежно від рівня емоційності посмішки людина, яка знайомиться, робить висновки про почуття партнера, що виникають у нього під час знайомства, а отже, у неї складається враження про ставлення до себе — від зневаги до щирої радості.
Представляючи членів делегації (або групи, яка приїхала на за¬прошення фірми), треба називати або ім’я, або ім’я та прізвище. Прийнято офіційне звертання, наприклад: «пані Лінда Джексон» або «пане Дасон Фішер». Іноді можна вживати таку форму: «мадам», «месьє», «містер», «місіс» (для заміжньої жінки) та «міс» (для незаміжньої).
Якщо прізвище названо чітко, немає потреби називати себе. При цьому той, кому представляють, відповідає «Дуже приємно». За ним же залишається привілей першим подати руку для вітання. Той, кого представляють, руки не простягає. Він обмежується словами типу «Начуваний про Вас», «Давно мріяв познайомитись з Вами», «Я та¬кож займаюсь бізнесом».
Коли до зустрічі приєднується хтось новий, голосно називають його ім’я та прізвище, далі кожний із присутніх сам простягає йому руку і представляється. Коли представляють чоловіка, він обов’яз¬ково встає. Жінка робить це тільки тоді, коли її знайомлять з лю¬диною старшого віку або вищого статусу (дівчата до вісімнадцяти років мають завжди вставати при знайомстві з людьми старшого віку).
За суворими правилами етикету знайомство завжди має відбу¬ватися виключно з допомогою третьої особи, яка знає тих, хто зна¬йомиться. Це правило поширюється насамперед на ділове офіційне спілкування. Крім того, воно майже завжди і в усіх ситуаціях сто¬сується жінок. Отже, коли до чоловіка направляється незнайома жінка, а представити нікому, він має представитись їй першим. Коли чоловік представляється жінці, яка сидить, він кланяється, а вона про¬стягає йому руку.
Коли знайомство відбувається при зустрічі на вулиці, то рішен¬ня про представлення супутника чи супутниці приймається залежно від обставин. Якщо вітаються зі знайомим і обмежуються обміном вітаннями, то представляти супутника необов’язково. Коли зав’яза¬лася спільна бесіда, то це варто зробити. Щодо супутниці, то з нею потрібно привітатися першим, а рішення представляти її чи ні, прий¬має її супутник.
Коли зустрічається знайомий, який не може пригадати обстави¬ни знайомства чи прізвище співрозмовника, йому треба одразу нагадати, за яких обставин це знайомство відбулось, і
При офіційному знайомстві гостей (як і нових співробітників) представляють директорові. (Виняток становлять почесні гості — мер, президент.) При представленні обов’язково треба називати ім’я, прізвище, посаду та фірму, де працює людина.
На завершення треба звернути увагу ще на одну важливу особ¬ливість. Найчастіше для знайомства приймаюча сторона влаштовує зустріч па честь приїзду гостей (у ресторані, на природі чи на квар¬тирі одного з працівників фірми). Приймаючи запрошення, важливо пам’ятати, що етика ділового спілкування передбачає і «прощальну» вечерю, яку має організувати від’їжджаюча сторона. Такі прийоми можуть бути організовані в ресторані, приміщенні фірми, на квар¬тирі. Як правило, на цю зустріч треба запросити всіх, хто сприяв вирішенню справ гостей, з ким зав’язалось ділове співробітництво. З іншими людьми необхідно обов’язково попрощатись по телефону, подякувавши за сприяння у справах.