Така сама, як і при знайомстві, послідовність зберігається при вітанні. Першими вітаються: молодший — зі старшим за віком; гість — з хазяїном; той, хто зайшов, — з присутніми; той, хто проходить, -з тим, хто стоїть; чоловік — із жінкою. У сумнівних ситуаціях (люди одного віку, статі, становища) першим вітається більш ввічливий. Коли людині, у товаристві якої перебувають, довіряють, як правило, віта¬ються з тими людьми, з якими привіталась вона.
Дослідники у сфері етикету стверджують, що в діло¬вому спілкуванні викристалізувались такі невербальні форми вітан¬ня: уклін, погляд, потиск і цілування руки. Як правило, при зустрічі зі знайомим на вулиці чоловік за три кроки до нього має трохи підняти капелюха та вклонитись. Якщо руки зайняті, це може бути уклін і посмішка-вибачення. На таке вітання жінка також відповідає легким нахилом голови та посмішкою для близьких. Звичайно, жінка не знімає головного убору, а чоловіки обов’язково виймають сига¬рету з рота, а руки — з кишень.
У ситуації, коли знайомий, який зустрічається на прийомі, ровес¬ник, можна не підводитись, а обмежитись легким уклоном. Коли це люди старші за віком (або жінки), треба підвестися з місця. Той, хто сидить із дамою, не повинен підводитись. Інша справа, коли жінка підходить сама: потрібно не тільки встати, а й не сідати, поки вона не сяде або не відійде.
Зустрічаючи знайомих кілька разів на день, необхідно викорис¬товувати різні форми вітання.
Потиск руки практикується переважно у чоловіків (серед жінок — за взаємною згодою). Це одна з універсальних форм діло¬вого вітання, адже при цьому партнери не тільки вітаються, а й вступають у фізичний контакт, відчуваючи настрій один одного.
Існують деякі особливості потиску руки: простягнута рука до¬лонею донизу — свідчення наміру домінувати в подальшому, до¬лонею догори — готовність до пасивного спілкування. Між дру¬зями, як правило, практикується рівносильний потиск рук — до¬лоні спрямовані чітко в бік.
Існує так званий потиск «рукавичка», коли рука партнера охоп¬люється обома руками з обох боків. Це свідчить про особливу прихильність і симпатію. Зауважимо, що завжди треба уникати хо¬лодного і послабленого потиску.
Крім того, не варто потискати напруженою рукою, бо це свідчи¬тиме про знервованість, яку партнер може неправильно сприйняти.
Отже, чоловіки, підлеглі, молодші за віком мають чекати, коли їм подадуть руку для привітання. У разі помилки, можна потиснути руку, якщо спілкування є бажаним.
Цілування руки виражає особливе шанування, повагу, вдячність і здійснюється лише щодо заміжніх жінок та близьких родичів і виключно у приміщеннях. Цілують, як правило, тільки сторону пальців. У Німеччині та Австрії така форма вітання поширена недосить, у Польщі, навпаки.
Погляд належить до міміки і є дуже тонкою та складною фор¬мою людського спілкування, яка має важливе значення. Адже коли людина при знайомстві не дивиться в очі іншій, її можуть звинува¬тити в нещирості.
Можна вітатись з людиною лише поглядом, ледь прикривши очі або посміхнувшись. Для людей знайомих або близьких погляд може виражати найрізноманітніші почуття.
Використовуючи певний спосіб вітання, треба бути впевненим у адекватності сприйняття його партнером по спілкуванню.